Право знати: дані, які допомагають містам та громадянам

20 вересня 2018 року було оприлюднено четвертий випуск рейтингу країн світу щодо розвитку відкритих даних Open Data Barometer за 2017 рік. Цього року рейтинг складався з 30 країн, які демонструють прогрес щодо впровадження відкритих даних. Україна піднялася на 25 позицій, зробивши значний стрибок.

Однак, що таке відкриті дані? Чому вони важливі, і що з того громадянам?

Image for post
Image for post

Відкритість даних для інновацій

Технології — це не просто винаходи, сервіси, мобільні застосунки, якими ми користуємося, але й засоби комунікації, взаємовідносин, контакту з навколишнім світом. Наші телефони, комп’ютери, програми спілкуються між собою завдяки обміну даними.

Терміни “дані, “відкриті дані” стали дуже популярними у світі і в Україні, і не лише в середовищі розробників. Водночас кожен і кожна вкладає свій зміст у ці поняття. Для когось — це просто масив документів, до яких кожен має доступ на сайті місцевої влади, ще для когось — формат, обсяг та якість даних.

Значення даних добре описане в піраміді DIKW (data, information, knowledge, wisdom — дані, інформація, знання, мудрість). У ній дані розглядаються як деталізовані спостереження, що формують базу для інформації, яка, в свою чергу, утворює основу для знань, що веде до мудрості.

Завдяки різноманітним технологіям люди створюють і діляться величезною кількістю даних, які пов’язані між собою. Завдяки даним вони взаємодіють між собою, діляться набагато ширшим масивом даних — так виникають нові відносини з інформацією.

Відкриті державні, місцеві дані формують новий рівень взаємовідносин між громадянами та урядом, коли громадяни можуть отримувати інформацію, яка придатна для аналізу, розробки інформаційних продуктів та сервісів, що допомагають в управлінні та розвитку громади.

Те, що публічна інформація — інформація, яка є в розпорядженні органів влади — повинна бути у відкритому доступі, не викликає сумніву. Понад 100 країн в усьому світі ухвалили законодавство щодо свободи інформації.

Image for post
Image for post

Право знати: розставляємо точки над “і”

Право доступу до публічної інформації, також відоме як “право знати”, ґрунтується на принципі, — принаймні в демократичному суспільстві — що люди повинні мати доступ до публічної інформації для ефективної участі у житті громади, держави, а також у питаннях, що стосуються їх особисто.

Фундація Open Knowledge визначила, що відкритими можна назвати дані, якщо вони:

· доступні онлайн (для того, щоб охопити максимальну кількість користувачів);

· з відкритою ліцензією (кожен може використовувати дані на власний розсуд);

· машиночитні (коли з даними можна працювати за допомогою електронних засобів);

· доступні у повному обсязі (коли ми можемо завантажити чи працювати з усім масивом даних);

· безкоштовні (кожен і кожна має доступ до них і може їх використовувати, незалежно від матеріальних статків, які вони мають).

В українському законодавстві (Закон України “Про доступ до публічної інформації”) зазначено, що публічна інформація у формі відкритих даних — це інформація у форматі, що дозволяє її автоматизовану обробку електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше вільне використання.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, зокрема у комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов’язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Відкриті дані доступні на веб-сайтах, через інтерфейс прикладного програмування (АРІ) — це означає, що користувачі можуть фільтрувати результати, шукати серед даних саме те, що їм потрібно.

Але оприлюднення даних — питання не лише технічне. Дані мають бути корисними і потрібними. Часто відкриті дані стають чинником, який змінює правила гри, адже впливає на інфраструктуру владних органів, сприяє розвитку громадських ініціатив, бізнес-інновацій.

Відкриті дані — це масиви інформації, які можна використати для покращення управління, створення можливостей для бізнесу та залучення громадян.

В Україні дані вже працюють: створюються сервіси (такі, як OpenDataBot), аналітика (що робить Vox Ukraine), формується розуміння того, якою має бути громада (львівська “Панель міста”), які дерева планують зрізати у місті (проект “Зелений Кропивницький”), або яким транспортом дістатись до роботи (“EasyWay”).

Відкриті дані в містах Центрально-Східної Європи

Image for post
Image for post

На даний час половина населення світу мешкає у містах. Існує чимало причин цих міських міграцій, але серед переваг життя в містах — їхня щільність. Це допомагає структурувати і забезпечувати життєдіяльність великої кількості людей, що, в свою чергу, доступно завдяки можливості систематизувати й обробляти великі масиви даних.

Коли ми говоримо про відкриті дані в контексті міста чи країни, ми зазвичай маємо на увазі інформацію, дані, зібрані місцевими держустановами про те, як функціонує місто.

На європейському порталі відкритих даних (платформа Європейського Союзу, яка надає доступ до даних, оприлюднених країнами ЄС, установами, агенціями, містами) європейські міста публікують дані про міське планування, туризм, та — все більше — дані в режимі реального часу про транспорт та мобільність (дані про наявні місця для паркування чи корки на дорогах).

Міста також використовують відкриті дані для вирішення типових міських проблем, таких як забруднення, покращення якості роботи комунальних служб та діалог між місцевою владою та громадянами.

Як же це працює в містах Центрально-Східної Європи? Мілан Кундра у своєму есе “Трагедія Центральної Європи” писав, що “марно окреслювати чіткі кордони. Центральна Європа — це не держави, це культура і доля”.

Гданськ (Польща), Львів (Україна), Приштина (Косово), Санкт-Петербург (Росія) — далекі одне від одного міста, але все ж вони мають чимало спільного. Особливо, що стосується впровадження відкритих даних.

Гданськ: створення можливостей

Північне місто в Польщі розпочало свій шлях до відкритих даних з ініціативи мера Павела Адамовіча. З 2014 року всі інформація, яка є в міській раді (окрім чутливих даних), має бути оприлюднена.

Image for post
Image for post

Гданськ — одне з небагатьох міст у Польщі, яке має програму з розвитку відкритих даних.

Після консультацій з громадськістю, місто створило Портал відкритих даних і оприлюднило 28 наборів даних.

Однак тодішній відповідальний за інновації в міській раді Томаш Надольни каже, що розчарований результатами впровадження політики відкритих даних. Мобільні застосунки, інструменти, які були створені на основі даних, “вмерли”. Справа не стільки в самих даних, скільки в ентузіазмі користувачів, знанні процесів. Чимало ІТ-рішень мали в основі гарні задумки, проте виявилися нежиттєздатними.

Окрім того, сучасна політична ситуація в місті може призвести до того, що увага місцевої влади переключиться з інновацій і міжсекторальної співпраці, чим раніше славився Гданськ.

Потрібно навчати людей користуватись даними, організовувати заходи, зустрічі, хакатони, щоб була конкретна користь від доступних даних. В іншому випадку Гданськ може втратити свою славу хабу відкритих даних.

Львів: побудова екосистеми відкритих даних

Львів — перше з українських міст, яке долучилося до Міжнародної хартії відкритих даних взимку 2017 року і спільно з громадськістю розробило дворічний План дій з реалізації принципів хартії. Зараз вже понад 500 даних оприлюднено на Порталі відкритих даних (у вересні 2018 року відбулось чергове оновлення).

Image for post
Image for post

Однак проблемою у Львові є не якість чи кількість оприлюднених даних, а громадський, бізнесовий інтерес до даних, їхнього використання.

У грудні 2015 року Львівська міськрада, у співпраці з польськими неурядовими організаціями TechSoup Poland та фундацією ePaństwo, запустила проект з відкритих даних, де основну увагу зосереджено на залученні громади. Він почався з семінарів для чиновників, а продовжився створенням Порталу відкритих даних Львова та хакатону Open Data Challenge: Code for Lviv навесні 2016 року.

Студенти Українського Католицького Університету вирішили продовжити традицію і в 2017 році. Десять команд знайшли ідеї для використання відкритих міських даних, однак жодна з них не перетворилась у життєздатний продукт.

Запит громадськості щодо відкритих даних почули у міській раді і влада Львова вирішила сформувати команду фахівців для розвитку відкритих даних у місті. Наразі ця команда складається з чотирьох спеціалістів.

Брак суспільного попиту на використання відкритих даних призвів до того, що у місті практично немає успішних прикладів використання відкритих даних громадськістю, бізнесом (створення сервісів, продуктів тощо).

Це можна пояснити відсутністю придатних, якісних даних (особливо, великих даних) для розробки послуг і продуктів, а також недостатньою довірою розробників до того, що дані, які стають доступними, будуть оновлюватися і вони будуть точними.

Ще однією причиною може бути низький рівень грамотності щодо роботи з даними серед громадськості, наукових інституцій. Тому Львівська міська рада вирішила зосередитися на тому, щоб активізовувати екосистему, самостійно створювати продукти на основі даних і популяризувати відкриті дані.

Саме місто розробило або підтримало розробку трьох продуктів та послуг — це “Панель міста” (портал, на якому можна знайти понад 800 міських характеристик), геопортал (служба з геопросторовими даними про Львів з більш ніж 50 картографічними шарами, які поєднані з різноманітними даними), а також портал “Вони голосують для тебе. Львівська міська рада”, розроблений спільно з Громадянською мережею “ОПОРА”.

Зараз Львівська міська рада працює над інтеграцією цих продуктів з Порталом відкритих даних, розробкою нових аналітичних продуктів, стимулюванням використання даних у роботі міської ради.

Олена Гунько, керівниця напрямку відкритих даних у Львівській міській раді, переконує, що місцевій владі відомо про проблему з використанням даних. Тому вони наразі працюють над наступним хакатоном “Open Data Challenge: code for Lviv”, який планують провести в 2018 році.

Іншим завданням є переконати розпорядників даних в міській раді, що відкриті дані вигідні як мешканцям міста, які зможуть користуватись сервісами на їх основі, так і самим службовцям, бо дозволять ухвалювати якісніші рішення.

Що варто зробити, так це підготувати у органах влади спеціалістів, які вміють працювати з даними, щоб вони могли представити їх у відповідному (найбільш зручному) форматі.

Приштина: передусім залучення громадян

53% населення Косово —молодь до 25 років. Тут наймолодше населення в Європі. Середній вік мешканців Приштини — 28 років. Хоча у Косово великий рівень безробіття, тут активно розвиваються проекти, спрямовані на побудову нових інструментів комунікації між владою і громадянами.

Поки що ні Приштина, ні Косово не мають офіційної політики щодо відкритих даних, молода НУО Open data Kosovo, якою керують Дафіна Олурі та Блерта Фачі, створила портал відкритих урядових даних, де можна знайти 62 набори даних. Організація не тільки займається оприлюднення даних, але й навчає, як їх використовувати.

Санкт-Петербург: між теорією і практикою

Починаючи з 2014 року, влада другого найбільшого в Росії міста оприлюднила 180 наборів відкритих даних. Спершу було створено Портал для оприлюднення даних, згодом організовано хакатони, до яких долучилися навчальні заклади міста. Інтерес до відкритих даних підтримувався громадськими організаціями.

Однак місто оприлюднює дані низької якості, деякі надаються лишень за спеціальних умов, а питання деперсоніфікації чутливих, але важливих даних, — надто складне для чиновників.

Розуміння того, що дані недостатньо лише раз оприлюднити, у влади, на жаль, не завжди є.

Таким чином продукти і сервіси, які створюються на основі даних, не можуть нормально функціонувати, бо залежать від якості та оновлюваності даних.

Все ж Санкт-Петербург — лідер російських міст із відкритих даних, хоча рівень використання цих даних низький. Активісти сподіваються, що проекти “Smart City”, відкриті дані, розробка АРІ до даних знову стане трендом.

Цінність даних — у використанні

Міста, про які ми згадали — це зріз того, як відкриті дані (не)використовуються в Центрально-Східній Європі. Деякі історії подібні, десь є розбіжності, але все це може допомогти усвідомити, що потрібно для того, аби ефективно застосувати цей цінний інструмент.

Адже відкриті дані — це лише інструмент. Його вплив на розвиток громади залежить від технічного, законодавчого, професійного потенціалу кожного окремого міста.

Важливими аспектами є залучення громадян, інфраструктура даних (з точки зору апаратного та програмного забезпечення), комп’ютерна грамотність, доступ до Інтернету та загальний рівень технологічних знань. Цінність даних, як і знань, виявляється тоді, коли їх використовують.

Переклад і адаптація: Надія Бабинська, координаторка програми підтримки молодіжних інновацій в Україні U-Inn, Програма розвитку ООН

Статтю Надії Бабинської та Аліції Пешковської вперше опубліковано у польському виданні Magazyn Miasta №2, 2018.

Written by

We partner with people at all levels of society to drive and sustain the kind of growth that improves quality of life for everyone.

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store