Екозміни в дії: в Україні з’явилися «зелені» номерні знаки
Зелені номерні знаки та привілеї для електрокарів — наочний приклад того, як Зелений порядок денний для України втілюється у конкретні кроки.
Незважаючи на пандемію й карантинні заходи, електрокарів на українських дорогах стає більше. За даними Укравтопрому, ринок електромобілів у порівнянні з 2019 роком зріс на третину. Такі автівки тепер можна легко розрізнити завдяки спеціальному маркуванню.
Відповідний закон №10405, який передбачає “спеціальні номерні знаки із зеленим кольором шрифту” для електромобілів ухвалили ще влітку 2019. Він вступив у дію на початку 2020, а зелені номерні знаки почали видавати під кінець року.
Олексій Рябчин, ініціатор законопроєкту, а нині радник Віцепрем’єрки з європейської та євроатлантичної інтеграції і Міністра захисту довкілля та природних ресурсів жартує, що це добрий приклад для тих, хто прагне швидких змін:
«Їм треба розказати, як у нас проходили консультації, як ми лобіювали цей законопроєкт, як шукали компроміси. Для нас було дуже важливо, щоби всі лідери фракцій його підтримали. А коли ми, зрештою, добилися бажаного, то знадобилося чимало часу й зусиль, аби всі органи влади почали виконувати закон».
Зелені номерні знаки для електромобілів не були самоціллю законопроєкту. Йшлося про те, щоби поліцейські чи паркувальники могли легко відрізнити їх від машин із двигуном внутрішнього згоряння, які полюбляють займати місця біля зарядних станцій для електромобілів. Із новим законом таке неправомірне паркування потягне штраф від 340 до 510 гривень.
Також закон передбачає появу спеціальних дорожніх знаків «Для електромобілів», «Крім електромобілів» та «Станція зарядки електромобілів». Маркування дозволить регулювати рух та створювати зони, куди зможуть в’їжджати лише електрокари. Проте зміна номерного знака на зелений для власників електромобілів необов’язкова.
«Йдеться не про примус, а про стимул. Ми даємо таким автомобілістам певні привілеї й тим самим спонукаємо інших переходити на електрокари. Може, законодавці зроблять безкоштовне паркування, чи міста будуть створювати екозони у відповідь на тренд екологізації. Ми показуємо, що це не складно, вигідно, екологічно і за цим майбутнє», — підкреслює Олексій Рябчин.
Зелений порядок денний у дії
Ініціатор законопроєкту згадує, як разом із колегами з міжфракційного об’єднання (МФО) «Зелена енергія змін» їздили по всій країні вивчати потреби й запити українців:
«Це в Києві можна відчувати себе крутим реформатором, говорячи про зелені зміни, а в регіонах трохи інший порядок денний. Дніпро найбільше хвилює проблема забруднення річки. Маріуполь — питання якості повітря. В одному місті в пріоритеті розвиток електромобільності, в іншому — доступ до енергії».
Врешті, після усіх «зелених експедицій» і дискусій депутати визначили, які питання хвилюють найбільше всі регіони та політичні сили й об’єднали їх у десять ключових напрямків. Ініціатива отримала назву «Зелений порядок денний для України до 2030 року».
Кожен із напрямків відповідає Цілям сталого розвитку ООН: перехід до зеленої економіки, розвиток відновлюваної енергетики, ефективне управління відходами, охорона довкілля, боротьба зі зміною клімату, максимальна енергоефективність та енергозбереження, зелені міста, сталий розвиток сільських громад, чистий та безпечний транспорт, якість та тривалість життя.
Реалізацію дорожньої карти із екозмін для парламентарів в рамках спільного проєкту підтримують ПРООН та уряд Швеції. Зелені номерні знаки та привілеї для електрокарів на законодавчому рівні — наочний приклад того, як Зелений порядок денний втілюється у конкретні кроки.
Залежить від кожного
Багато залежить від законотворців, а ще більше — від простих українців. І коли йдеться про Зелений порядок денний, то тут Олексій Рябчин радить українцям, які хочуть змін в екологічній сфері, уважно читати програми партій та обирати тих, хто відстоює Зелений порядок денний та Цілі сталого розвитку.
А ще самим змінювати свої звички — не купувати зайве, відмовитися від одноразового посуду, не брати в супермаркетах пакети. Йдеться про так зване “відповідальне споживання”, яке також прописане у Зеленому порядку денному.
Іншим прикладом є вибір енергоефективного обладнання. Хоч його вартість може бути на декілька відсотків вища, в перспективі це економніше і менше шкодить довкіллю. Радник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів переконаний, що втілювати такі «зелені поведінкові стандарти» повинні самі політики і таким чином ставати прикладами для інших українців.
«Ще десять років тому в свій дисертації я писав, що екологічний фактор у прийнятті рішень в енергетиці й економіці буде таким самим визначальним, як і інші. Що екологія буде так само домінувати і може навіть стати ключовим фактором. Так і стається», — каже він.
Олексій Рябчин використовує багаторазові екоторбинки, купує воду в скляній тарі й сортує сміття.
«Це мій обов’язок вдома, і дітей до цього привчив. Я ремонтую речі замість того, щоби купувати нові. Сварюся з офіціантами, якщо приносять пластикові соломинки, які я не замовляв. Там, де часто буваю, вже знають і більше не приносять. Так своїм прикладом ти впливаєш на інших», — розповідає він.
Сміється, що якщо раптом десь забув вимкнути світло, то діти обов’язково насварять: «Ох, тату, як ти міг забути». Олексій Рябчин на таку критику реагує з усмішкою: «Це навіть приємно, що до тебе твої ж методи використовують. Так ми всі стаємо більш екологічними. А від наших маленьких зусиль насправді дуже багато залежить».
……
Ця історія є частиною інформаційної кампанії про екозмінотворців, яка реалізовується в рамках проєкту ПРООН «Підтримка Парламенту України з питань сталої енергетики та охорони довкілля», що впроваджується за фінансової підтримки Швеції та проєкту ПРООН «Поводження з пластиковими відходами на місцевому рівні» за фінансової підтримки спільної програми «Новий Світ» (New World Program) Фундації Кока-Кола та організації «Глобальна проблема води» (Global Water Challenge).
Авторка — Юлія Гудошник.
