Назар Левицький: “Народ, давайте від цих кульочків відмовлятися”
Відмовитися від поліетилену на день, місяць, рік. Чи, може, назавжди? Герой цього матеріалу вже рік живе без поліетилену і допомагає іншим робити це теж.
“Якось я їхав із Франківська до батьків у село. Дорога туди проходить біля сміттєзвалища. І те, що я там побачив, інакше, як катастрофою, не назвеш. Все сміття — море кульочків й пакетиків вітер порозкидав по полю і дорозі. Тоді я вирішив, що далі так не можна. Треба щось змінювати”, — розповідає екоактивіст Назар Левицький.
Він повернувся додому, поділився побаченим із дружиною, і разом вирішили якомога менше користуватися пластиком. Як? Замінити поліетиленові пакети паперовими й брати їх із собою на закупки в супермаркеті. Але не тільки для себе, але й пропонувати іншим. Назар придбав кілька тисяч таких пакетів, і з кожним походом в магазин роздавав кілька сотень іншим покупцям. Хтось брав і дякував. Хтось дивувався і питав навіщо це йому. “Як це так, ти тут за свій рахунок щось безплатно роздаєш? — згадує Назар. — А я їм кажу: ну в мене така ідея, така ініціатива. Що я придумав, те й роблю”.
Від акції — до громадської організації
Роздавати паперові торбинки біля магазину, куди завжди ходиш і тебе вже знають — це одне. І Назар відчував, що цього недостатньо. Треба було придумати щось, що би заохотило більше людей відмовитися від поліетилену. Він розказав по свою задумку друзям, колегам, постукав до різних організацій й запропонував їм долучитися. Так з’явилася акція #Ні_кульочкам. “Ми зробили такий ярмарок невеликий. Ну, я думав, що він буде невеликий. Насправді вийшло масштабно й на ура”, — згадує Назар. На центральній площі Франківська разом з друзями-волонтерами поставили кілька яток і показували людям що альтернатива кульочкам є — екоторбинки, авоськи, сітки. Врешті, ті самі паперові пакети з вторсировини, яких Назар закупив до акції сім тисяч. На ярмарку можна було придбати собі альтернативу поліетилену до вподоби. Усі зібрані кошти від продажів Назар передав у місцевий сиротинець.
Втім однією акцією боротьба з поліетиленом не обмежилася. З неї виросла ціла громадська організація “Створюємо Майбутнє”. “Одна людина — то якось так не дуже. А коли це вже громадська організація, кілька людей, то можна в більших масштабах щось зробити на майбутнє. От, наприклад, після #Ні_кульочкам, яку ми зробили у Франківську, посипалися запити з районів: “Ой, а приїдьте до нас таке проведіть”. З громадською організацією це буде простіше зробити”, — ділиться Назар.
Простіше стане також із новим законопроєктом 2051–1 про обмеження обігу пластикових пакетів в Україні, який вже схвалено у першому читанні. Йдеться про заборону виробляти й розповсюджувати так звані “кульочки” в супермаркетах, магазинах та ресторанах із 1 січня 2022 року. Замість них законопроєкт пропонує використовувати біорозкладні пакети.
Про копняки й підтримку
Тема екології для франківця Назара Левицького не нова. За спеціальністю він інженер-еколог. Досі готував дозвільні документи, які стосувалися викидів у повітря. “Це зовсім не та екологія, яка щось корисне робить. Думаю, така робота мене ще більше підштовхнула зайнятися чимось іншим”, — розповідає Назар. Вже п’ять років він професійно фотографує, а у вільний від роботи час — надихає людей відмовлятися від поліетилену.
“Добре, що сім’я підтримує, ми все це якось разом пробуємо. Доньку нашу маленьку, їй всього два роки, також вчимо. Вона вже знає, що якщо десь на вулиці лежить сміття, то треба підняти й кинути в смітник. Ми маємо виховувати в дітях цю свідомість. Не стільки для нас самих, як для їхнього майбутнього”, — каже Назар.
Нові екопрактики сім’я Назара запровадила також і вдома, і вже рік їх дотримується. Сміття тут сортують. Є окремі відерця для сухих відходів, вологих, і пластикових пляшок. До супермаркету ходять лише з паперовими пакетами. “В них можна спокійно і крупи, і цукор набирати. Витримує три кілограми, як мінімум. Просто один пакет вкласти в інший. Вони є більші-менші, вибору онлайн вистачає. Треба просто не полінуватися й загуглити”, — каже екоактивіст. А як бути з м’ясом чи рибою? За ними Назар із дружиною йдуть на ярмарок чи до супермаркету зі своїми багаторазовими контейнерами.
Чи не почуваються єдиними свідомими борцями за довкілля, коли сиплять крупу в паперовий пакет чи просять покласти м’ясо в контейнер? Назар сміється, що свідомих багато: “Просто їм треба дати трохи копняка, щоб люди захотіли щось зробити”.
#Ні_кульочкам — це такий собі копняк, який показав, що можна робити по-новому, а не так, як звиклося. Він вірить, що відмовитися від поліетилену можна цілковито й продовжує нагадувати містянам як саме.
В Міжнародний день відмови від поліетиленових пакетів, організований за підтримки Програми розвитку ООН, понад 100 крамниць, кафе, аптек, навчальних закладів, ресторанів швидкого харчування відмовилися від пластику. Замість поліетиленових пакетів покупцям пропонували паперові або полотняні. Поліетиленові рукавички замінили щипцями. А тим, хто купував їжу та напої у власний посуд, давали знижку.
Назар, однак, переконаний, що одної акції мало. Людям постійно треба нагадувати про щоденне святкування Міжнародного дня відмови від поліетилену. Перед різдвяними святами активіст знову замовив безліч паперових пакетів й пішов із дружиною до супермаркету їх роздавати. “Хотілося їм нагадати, що, народ, давайте від цих кульочків відмовлятися, бо біда може бути. А як приємно, коли потім бачиш, що на касі майже ніхто не бере пластикових кульочків, а пакують товари в паперові”, — усміхається франківець.
Всеукраїнська кампанія на підтримку Дня без поліетилену пройшла у червні-липні 2019 року, організованою Програмою розвитку ООН у партнерстві з Урядом швеції, спільно з Міністерством екології та природних ресурсів України, міжфракційним об’єднанням депутатів «Зелена енергія змін» та Zero Waste Alliance Ukraine. Понад 100 магазинів, супермаркетів, кафе, аптек, навчальних закладів, ресторанів швидкого харчування та інших компаній долучилися до ініціативи щодо відмови від використання пластику на день, замінивши його більш екологічними альтернативами.
Автор: Юлія Гудошник для ПРООН, редактура Вікторія Яшкіна, ПРООН
