«Не пали — компостуй»: як змінюється одне карпатське селище
Де в Україні немає проблем з якістю довкілля? Може, в Карпатах? Так думала киянка Яніна Лучейко, коли переїхала в карпатську Верховину. Але виявилося, що й там не все добре. Про сміття у гірському селищі й те, що з ним робити по всій Україні читайте у цьому матеріалі.
«Нам дуже хотілося жити в Карпатах. Столиця трохи з’їдає людину, і в якийсь момент стає тісно. Тоді почуваєшся заручником міста — різних його течій і моди. Ми з чоловіком втомилися від цього й вирішили переїхати в екологічно чисту, як ми думали, місцевість», — починає свою розповідь Яніна Лучейко.
Для обох рішення було зваженим, а до остаточного переїзду готувалися два роки. За цей час вони звели дім у Верховині і вирішили зайнятися там екотуризмом. Яніна була певна, що готова до сільського життя і її нічим не здивуєш. Але виявилося, що помилялася. «Ми переїхали в Карпати, щоби захоплюватися природою. А виявилося, що вона тут використовується, як у місті асфальт — аби по ній їздити. У нас був шок, коли побачили, як люди викидають сміття у річку».
«Це така традиція тут і говориться, що «вода забере». А що вода не забере, те забере вогонь. Спалювати сміття — це теж тут норма», — розповідає жінка.
Сортування замість спалювання
Яніна займається фотографією, але показувати на знімках величезні купи сміття в українських Карпатах їй було соромно. Разом із чоловіком і товаришкою вони регулярно збирали сміття у лісі. Врешті, після двох років таких прибирань зрозуміли, що потрібні кардинальніші дії. Бо сьогодні прибрав, а завтра в лісі знову хтось сміття залишить. Алгоритм поводження зі сміттям у Верховині був налагоджений і відпрацьований роками: віднести до лісу, скинути в річку або спалити.
Необхідно було запропонувати людям альтернативу. Так Яніна придумала ініціативу «Верховина сортує сміття».
Сім’я Яніни почала експеримент зі свого присілка (району у селі). Збили ящик для скла, поставили сітку для пластику і таблички де скло, де пластик. Організували збір сміття на своїй вулиці два рази на тиждень й самі відвозили його до комунального підприємства.
«Ми спробували, щоби отримати цей досвід і потім показати нашій місцевій владі, що все вийшло. Люди можуть і хочуть сортувати», — каже Яніна.
Селищна рада побачила результати і остаточно переконалася, що це можна і треба запровадити усюди. Так Верховина стала першим селищем, де сортують сміття.
Крім того, Яніна стала щотижня писати статті до місцевої газети на тему спалювання і наслідків для здоров’я. Сміється, що в якийсь момент статей було вже так багато, що їх перестали публікувати. Тоді довелося шукати інші способи. Яніна створила своє маленьке медіа — сторінку у фейсбуці. Долучати туди людей теж було непросто, бо ніхто не звик читати про сміття. Разом з однодумцями жителька Верховини розробила плакати про ризики від спалювання і розвісила їх у всіх людних місцях — на зупинках, на автостанції, у лікарні та поліклініці. За словами Яніни, в останніх «люди особливо схильні до читання такої важливої інформації, бо йдеться про вплив діоксинів від спалення на стан здоров’я». Окремо стала говорити про сміття із місцевими готелями та садибами. На своєму прикладі Яніна показала їм скільки можна зекономити на оплаті за сміття, просто сортуючи його. І коли ті переконалися, що економлять 5–7 тисяч гривень на місяць, то інтерес до сортування значно зріс. Так у Верховині почали більше говорити про сміття й захотіли його сортувати.
Окремо Яніна почала працювати з дітьми — розповідати їм про шкоду від спалювання сміття та відповідальне ставлення до природи. Спеціально для цього створила екокнижечку «Врятуй світ! Все починається з тебе». Ідею книжки вона запропонувала аудиторії своєї екоспільноти у фейсбуці і там же зібрала кошти на її публікацію. В результаті 4500 тисячі екземплярів (на 50% більше, ніж планувала Яніна) роз’їхалися по всьому верховинському району і за його межами. Авторка каже, що з дітьми говорити на такі теми легко, бо вони «відкриті, щирі і добре все сприймають». Складніше буває з реакцією дорослих: «Їм трохи ріже слух, що їхні діти починають говорити про сміття». Але не всім. Розповідає, що після успіху екокнижечки посипалися запити чи можна її ще десь знайти й придбати. Але проєкт некомерційний, тому авторка виклала книжечку онлайн. Усі охочі можуть самі її завантажити, роздрукувати й показати дітям.
Яніна щоразу дивувалася, коли отримувала схвальні повідомлення з інших областей. Виявилося, що за їхніми успіхами стежать у фейсбуці інші села й містечка по всій країні. Тоді вона зробила висновок: цей досвід грамотного поводження з відходами можна перенести далі. Те, що вдалося зробити у Верховині, може вдатися у будь-якій іншій точці України. З таким задумом — ділитися, об’єднувати людей довкола спільних ідей, вона заснувала громадську організацію «Зелене серце Карпат».
Не пали — компостуй!
Яніна неодноразово виступала на форумах і семінарах у великих містах і піднімала цю тему. Але каже, що її там не чули й не розуміли. «Жителі міст просто не бачать цього щоденно. А коли не бачиш, то здається, що цього немає», — пояснює вона. Пожежі у зоні відчуження показали, що проблема є. Яніна сподівається, що після цього українці зрозуміють, до чого може привести один запалений сірник: «Ці пожежі мали би перевернути наше уявлення про доречність спалювання».
Сьогодні Яніна — одна з учасниць проєкту ПРООН та Центру розвитку інновацій «Не пали — компостуй». Каже, що шалено зраділа, коли почула про цю ініціативу: «Це ж можна тепер всю країну охопити! Це той рівень, про який ми і мріяти не могли. Щоби вся Україна почала говорити про спалювання сміття й нарешті зупинила його».
На участь у проєкті-челенджі «Не пали — компостуй» відберуть 200 громад. Ціль — щоби підпалів стерні, опалого листя та інших органічних відходів стало в рази менше. Громади отримають підтримку для запобігання пожежам, а в разі підпалу зможуть відстежувати його в режимі реального часу.
Яніна радіє, що нарешті зможе працювати над проблемою із однодумцями з інших областей:
«Я вірю, що ця ініціатива об’єднає нас. У кожній громаді є хтось, хто хоче змін і йому просто досі не вистачало підтримки. Ну, бо не можеш ти вийти один і сказати на всю Україну: «Досить спалювати»! А коли це 200 громад, і кожна каже, що досить вже диму і вогню, то це матиме ефект».
Сама Яніна дуже хоче, щоби цими питаннями переймалися усі українці, а не перекладали на так званих «активістів». Тому щоразу, коли її хтось називає активісткою, вона виправляє: «Це така мітка, який відокремлює тебе від суспільства. Ми не активісти. Те, що ми робимо не виходить за рамки. Це абсолютно нормально — піклуватися, турбуватися про природу і думати про майбутнє».
Проєкт-челендж «Не пали — компостуй» запустила Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН в Україні разом із Центром розвитку інновацій для дослідження успішного досвіду запобігання спалюванню органіки, популяризації практики компостування відходів як альтернативи їх спалюванню та наданні громадянам можливості моніторити пожежі в екосистемах у режимі реального часу на основі супутникових та даних, зібраних учасниками проєкту.
ПРООН в Україні співпрацює з різними стейкхолдерами, які допомагають країні пом’якшити та адаптуватися до впливу клімату, вдосконалити процес публічної політики у сфері охорони довкілля та сталої енергетики, відновити деградовані землі та допомогти громадам отримати доступ до чистіших, сучасних форм енергії, що у широкому контексті сприяє глобальним зусиллям для досягнення Цілей сталого розвитку та збільшення масштабів заходів, що стосуються зміни клімату.
Автор: Юлія Гудошник для ПРООН в Україні. Редакція: Вікторія Яшкіна, ПРООН.
Фото надані Яніною Лучейко.
