Нитка за ниткою

Попри збройний конфлікт на сході України Марія не полишає мрію відкрити власне ательє та впевнено крокує до своєї мети

До початку збройного конфлікту на сході України Марія*, 32 роки, жила спокійним життям у Донецьку. Жінка займалася вихованням доньки, працювала архіваріусом на підприємстві, а вечорами після роботи сідала за швейну машинку та з головою поринала в улюблене хобі. Марія шила одяг і собі, і доньці, і друзям та понад усе мріяла відкрити власне ательє.

«Я завжди любила шити. У мене було чимало замовлень від друзів та знайомих і я дуже раділа, що шиття приносило ще й додатковий дохід. Уявіть, я вже майже-но закупила все необхідне — швейну та розпошивальну машинки, оверлок та гладильне обладнання. Я мріяла про маленьке затишне приміщення і вже підшуковувала варіанти для оренди. Тоді здавалося, що всесвіт допомагав мені, аби все вийшло… Не вийшло», — із сумом пригадує жінка.

Коли пролунали перші вибухи гармат, заповітну мрію довелося на роки відкласти у далеку шухляду. Район, в якому тоді мешкала Марія, дуже постраждав від бойових дій, і жінка на деякий час перебралася жити до знайомих ближче до центру, де було безпечніше. Та їхати з міста жінка не поспішала, сподіваючись, що життя ось-ось налагодиться.

«У моєму серці тоді ще жевріла надія, що це все ненадовго — місто ось-ось звільнять, і все буде як раніше», — розповідає Марія.

Згодом підприємство, де працювала жінка закрили, накопичені роками збереження майже скінчилися, а стару квартиру пограбували. Марія пригадує жахливе пригнічення, адже чи не кожного дня доводилося бачити озброєних людей та військову техніку на вулицях, де ще не так давно панував мир та спокій. Вона тоді точно зрозуміла — жити так більше не можна — потрібно їхати.

У 2014 році Марія разом із донькою повернулася на підконтрольну уряду України територію до Костянтинівки у Донецькій області, а у 2015 — переїхали до Красногорівки, що теж на Донеччині. Там Марія працювала і прибиральницею, і продавчинею. Не нехтувала роботою і згодом назбирала достатньо коштів, аби знову придбати швейну машинку, нехай навіть не нову, проте у робочому стані.

«Пам’ятаю, як після такої довгої перерви зробила шов на старенькій сукні. Це був ніби ковток свіжого повітря, — посміхається Марія. — У мене знову почали з’являтися замовлення: комусь спідницю підшити, комусь брюки. Тож справи пішли трішечки веселіше».

У 2019 році Марія випадково від знайомих дізналася про швейну майстерню «Ниточка добра», яку відкрили в Красногорівці за сприяння ПРООН у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру на кошти, виділені Європейським Союзом. Громадська організація «Наше Відродження — Донбас Україна» отримала грантову підтримку і відкрила швейну майстерню, аби мешканці громади мали невеличкий осередок, де б можна було не тільки навчитися майстерно шити та ремонтувати одяг, а й опанувати навички ведення власного бізнесу.

Марія пригадує, що дуже дивувалася спочатку, як можна безкоштовно користуватися якісним обладнанням для шиття просто так, і до останнього не вірила, що таке справді можливо.

«Зайшовши в майстерню, я була приємно вражена — побачила три швейні машинки високого класу, професійний оверлок (останнім часом мріяла придбати собі саме такий, але не могла собі дозволити), парові системи, манекени, дуже гарні професійні ножиці», — із захоплення розповідає жінка.

Марія із завзяттям почала відвідувати майстерню та з нетерпінням чекала кожної наступної зустрічі.

«У майстерні ми зустрічалися з дівчатами двічі на тиждень, атмосфера завжди дуже дружня: хтось щось кроїв, хтось строчив, однак із початком карантину зустрічей поменшало. Тепер бачимося групами не більше чотирьох осіб та обов’язково носимо маски.

Завдяки професійному обладнанню та постійним майстер-класам із шиття, замовлень від клієнтів у Марія побільшало. Тепер вона може виконувати складніший художній ремонт одягу, навчилася професійно прикрашати одяг бісером, та і якість шиття загалом стала значно кращою.

«Ми дуже дружні з дівчатами в майстерні. Я рада, що не тільки навчаюся, а й можу просто приємно поспілкуватися та попити чаю. Іноді ми навіть трохи пліткуємо. Не без цього», — із посмішкою розповідає про колектив Марія.

Раніше жінка вже замислювалася над тим, аби відкрити свою справу, проте багато чого не знала. На тренінгах у майстерні, що проводилися у межах грантового проєкту за підтримки ПРООН, вона дізналася про систему оподаткування, як правильно планувати свою підприємницьку діяльність, розраховувати собівартість своєї продукції чи вираховувати прибуток.

Наостанок Марія ділиться, що нарешті має надію та сповнена сил знову здійснити свою мрію:

«Зараз в мене з’явилась ще сильніша мотивація та віра в свої сили — я планую переїхати в інше місто і вже працюю над бізнес-планом. Я точно знаю, що рухаюся у правильному напрямку. Я дуже вдячна майстерні, адже вона допомогла мені знову повірити в себе. Хоча я буду шалено за нею сумувати».

*Ім’я змінено за бажанням героїні

Для довідки

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують тринадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз, Європейський інвестиційний банк, Посольство США в Україні, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.

Ілюстрації: Оксана Скворчинська / ПРООН в Україні